Протягом десятиліття у лісовій і деревообробній галузях, що входять до складу Державного комітету промислової політики України, різко знизилася частка державних підприємств, натомість кількість орендних, акціонерних та приватизованих підприємств на промисловому ринку досягла 93,7%. Від початку 2000 р. приватним підприємствам вдалося підняти продуктивність на 18%. Жодна галузь не досягла таких успіхів. Якщо говорити про доцільність змін форми власності у лісовій та деревообробній галузях, то на користь такого заходу скажемо, що процес приватизації активно триває навіть на залізничному і авіаційному транспорті.
Державний комітет промислової політики України у період становлення лісової та деревообробної галузей організаційно і фінансово підтримував національну індустрію. За допомогою комітету було вирішено низку складних проблем: прискорено будівництво заводів деревинно-стружкових плит, технічно переобладнано чимало підприємств, налаштовано надходження лісосировини з інших країн у обмін на метал, нітропродукцію. Щодо імпорту готових до вжитку товарів національного виробника, то основним суб’єктом економічних зв’язків з Україною у цій ділянці і надалі виступатимуть країни співдружності. На європейському ринку попитом користуються лише українські заготовки та напівфабрикати.
Україна на даному етапі перебуває у стані розвитку ринкових відносин, і тому, хоча підприємства з виготовлення меблів отримали значну самостійність, більшість із них зорієнтована на високі ціни, незначний асортимент і обсяг продукції, максимальні прибутки. Додайте до цього низьку виконавчу дисципліну кооперованих поставників, зменшення надходжень лісу, скажімо, з Росії, і, як наслідок: у першому півріччі 1998 р., порівняно з відповідним періодом 1997 р., виробництво меблів знизилося до 65-70%, у т.ч. виробництво шаф склало 90,4%, столів — 73,6%, диванів-ліжок — 68,3%, табуретів — 66,6%, крісел-ліжок — 43,2%, ліжок — 40,7%. У 1999 р. ситуація дещо змінилася на краще. Однак за браком лісосировини та смол знижено виробництво ДСП на 12,8%, ДВП і струганого шпону — відповідно на 12,5 і 24%.
Текстильні підприємства України, що спроможні лише на 40% забезпечити виробництво м’ яких меблів облицювальними тканинами, не отримують необхідної кількості сировини. Недостатньо вати і тканин для пошиття волокнистих настильних матеріалів, компонентів для виробництва поролону, формованих елементів із латексу та пінополіуретану на простих поліефірах. У виробництві м’ яких меблів заслуговує на увагу неткане голкопробивне полотно, придатне як настильний (замість мішковини для пружинного блоку) і пакувальний матеріали.
Через недоотримання сировини та багаторазове збільшення цін на сировину й енергоносії значно знизилися кількісні показники у виробництві решіткових меблів. Якщо у 1998 р. виготовлено 5,8 млн.шт. стільців, то у 1999 р. — 2,0 млн.шт. Така ж ситуація і з дитячими ліжками. Натомість, меблеві магазини заповнені товарами польських, італійських та інших виробників.
Щоб вижити в умовах ринку, національні підприємства зорієнтовуються на обсяги продажу, основні технічні характеристики, рівень якості та цін продукції конкурентів. Повільний продаж власної продукції, викликаний високими для неплатоспроможного населення цінами, змушує національного виробника шукати ринки збуту за межами України, там, де є кошти. І за отриману валюту купувати відсутню в Україні сировину. Ось уже 15 років постачає меблі на екпорт Стрийський меблевий комбінат (директор Климух Іван Васильович). Є прорахунки і у економічній політиці самих виробників. Підприємства занедбують економічний аналіз господарської діяльності, що спричинює до встановлення високих цін на продукцію.
За результатами проведеної 30-річної науково-технічної програми показник лісистості території Карпатських областей підвищено на 4,2%. Заліснено 150 тис.га земель і кам’янистих розсипів, що входять до лісового фонду комплексних лісових підприємств, загальні запаси деревини зросли на 104 млн.куб.м, а загальний середній приріст деревини — на 26% і становить щороку 5,4 млн.куб.м. 98% вкритих лісом земель зайняті цінними буковими, дубовими, смереково-ялицевими насадженнями, які, насамперед, виконують захисні та санітарно-гігієнічні функції.
Для поступального розвитку деревообробної промисловості необхідно і надалі збільшувати лісовий фонд України. Успіх у цій справі можливий лише за умови нормативно встановленої функції контролю держави за використанням деревини, концентрації та розвитку потужностей з її переробки. Провідні науковці та спеціалісти галузі розробили відповідні нормативні документи з використання сировинних відходів, але життєвонеобхідні документи, на жаль, залишаються поза увагою законодавчої влади. Пріоритетною у галузі повинна бути продукція, що виготовляється з цінних деревних порід, особливо модифікованої деревини м’ яких листяних порід. Для ефективної господарської діяльності важливо об’єднати усі етапи виробництва з переробки круглого лісу на пиломатеріали, де одночасно відбувається випуск специфікованих пиломатеріалів і меблевих заготовок, які звідси надходять до споживача. Незадовільними насьогодні є потужності з лісопиляння на великих деревообробних підприємствах, що завантажені на 38-41%. Замовник у цьому році не отримає 1,1 млн.куб.м пиломатеріалів. Відповідно на випуск деревних плит та іншої продукції не надійде майже 500 тис.куб.м відходів, що знизили б потребу лісу на 1,2 млн.куб.м.
Технічне переобладнання галузі суттєво впливає на збільшення обсягів стрічкового лісопиляння, створення потужностей з переробки малоцінної деревини і відходів, а це, у свою чергу, допомагає ефективніше використовувати деревинну сировину, зменшити витрати енергоносіїв. У 1985-1990 р.р. відбувалося переоснащення фанерних підприємств. І, незважаючи на це, трапляється так, що виробництво фанери на основних підприємствах знижується.
Починаючи з 1995 р., лісозаготівля в Україні відбувається дуже повільними темпами, оскільки технічне обладнання, що, переважно, іноземного виробництва, недостатньо придатне у гірських умовах. Внаслідок цього переробна галузь не отримує достатню кількість сировини.
Україна має власні можливості з виробництва лісозаготівельної техніки, ручного інструменту: бензо- та електромоторних пил, модернізованих під гірські умови колісних трелювальних тракторів (Харківський тракторний завод), лісовозних автомобілів (Кременчуцький автомобільний завод). Галузь також спроможна розширити виготовлення запасних частин до лісозаготівельної техніки.
Закономірним явищем стало недовиробництво нітроцелюлозних та поліефірних лаків. Цю нішу поступово заповнюють нові технології та сучасні види лаків. Так, науковцями УкрДЛТУ розроблено технологічний процес отримання кольорових поліефірних покриттів на меблевих деталях. Широкого впровадження набуває технологічний режим ультрафіолетової сушки кольорової поліефірної композиції. За результатами випробування на Івано-Франківській меблевій фабриці встановлено, що забарвлені лакові композиції на основі серійних лаків формують якісне покриття в умовах виробництва, добре тверднуть і відповідають вимогам стандартів. Таку технологію доцільно застосувати у виробництві кухонних, дитячих та медичних меблів, товарів народного вжитку.
Науковці УкрДЛТУ працють і над вирішенням проблеми негативного впливу ацетону на здоров’ я працівників меблевого виробництва. На Івано-Франківській МФ та Тернопільському МК успішно проведені випробування нового розчинника, що зможе ефективно замінити ацетон.
Заміна деревини на скло завтовшки 8-10 мм у кількості 470 тис.кв.м та застосування дзеркал вивільняє близько 21 тис.куб.м круглого лісу. Деревообробна та меблева промисловості потребує розвитку інструментальної бази, що за обсягом є значною. Інструмент, у т.ч. твердосплавний для рамних пил, виготовляють на Івано-Франківському лісокомбінаті, перші кроки робить Кам’ янець-Подільський завод. УкрНДІспецсталь та об’ єднання "Дніпроспецсталь” працюють над створенням нових марок сталі для деревообробного інструменту. Окремі зразки вже впроваджено на галузевих підприємствах.
Галузь потерпає від нестачі технологічного устаткування для створення на промислових підприємствах України нових потужностей з виготовлення шліфувальних інструментів, абразивних кругів для заточування пил. Ця техніка, в основному, надходила із Санкт-Петербурга.
Поза тим, у будь-якій галузі успіх справи залежить, щонайперше, від кадрів, їх підготовки. Основним освітнім закладом, який кількісно забезпечує галузь спеціалістами лісової і деревообробної промисловості та лісового господарства нашої держави, є наш Український державний лісотехнічний університет. Свою трудову діяльність випускники, зазвичай, розпочинають майстрами, технологами, механіками, економістами.
Всього у галузі працює понад 12 тис. спеціалістів із вищою освітою. Нині осягнути суть ринкової економіки та методів економічного аналізу не зовсім легко. Необхідно приймати рішення, економічно обгрунтовувати технологічні процеси на виробництві. Допомогти у цьому може співпраця школи (ліцею), технікуму, коледжу, університету, а також тісний зв’ язок виробництва з наукою. Наші випускники, особливо менеджери, технологи та механіки, можуть і повинні розвивати галузь.
Складна ситуація на ринку праці склалася із спеціалістами-екологами. Ця галузь підпорядкована Міністерству екології і природних ресурсів України. В університеті вже 18 "економістів-екологів” завершили магістерське навчання, незабаром магістратуру поповнять ще 20 випускників. І хоча функції еколога на підприємствах галузі можна порівняти із функціями юриста, однак насьогодні еколог має надто обмежені права.Практично кожний керівник підприємства може вважати за необхідне скоротити цю посаду.
Як бачимо проблем чимало і вирішити їх нам допоможе, насамперед, усвідомлення своєї національної ідентичності та відповідальності перед майбутнім поколінням.
|
